***
Чёрно-синюю гальку, ворча,
Изгрызает со стоном река.
Подо мною – стройна и гибка,
Как косуля, что виснет с плеча.
Вдоль тропы, сыпя хвойный настил,
Хмуро несколько пихт поднялось.
Подскочил из потока лосось,
Каменюку медведь покатил.
Всё мощней шумный голос реки.
С каждым годом печальнее мне.
Но в пещере, при верном огне,
Ждут две крепких горячих руки.
Оригинал
***
Чорно-синяву рінь гризучи,
Нарікає і стогне ріка.
Поруч мене – гнучка і струнка,
Як скельниця оця на плечі.
По узбіччю, поритім від злив,
Кілька хмурих ялиць поп'ялось.
Бистриною підскочив лосось,
Каменюку ведмідь покотив.
Все могутніша мова ріки
І щороку понуріші дні.
Та в печері, при вірнім огні,
Дві міцні і гарячі руки.
|
