***
Ну почему не отпускает
И в сердце столько лет живёт
Одна тропинка в нашем крае
Одним-одна возле ворот?
В вечерней меркнущей округе,
Где горизонт впивает свет,
Конца ей нету в тёмном луге,
И поворота тоже нет.
Бежит вперёд и не петляет,
Из сердца свой разбег берёт
Одна тропинка в нашем крае
Одним-одна возле ворот.
Ветрами вольными воспета,
Унесена дождями вдаль
Среди подсолнухов из лета –
Мой вздох и светлая печаль.
Оригинал
Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.
Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.
|
