Не верь мне, так как лгать я не умею, Не жди меня, ведь я и так приду, Приду к тебе с надеждою своею, А подарю печали и беду.
Всю страсть души своей, за словом слово, В глухое бормотанье перелью(поселю), Свою улыбку глупо, безголово В усталости холодной утоплю.
Репейнику, настырный, дам я фору, Скулить нелепым образом примусь, Когда ж навзрыд заплакать будет впору, Раскатисто и тупо засмеюсь.
Не верь мне, так как лгать я не умею, Не жди меня, ведь я и так приду, Приду к тебе с надеждою своею, А подарю печали и беду.
Оригинал
Не вiр менi
Не вір мені, бо я брехать не вмію, Не жди мене, бо я і так прийду. Я принесу тобі свою надію, А подарую смуток і біду.
Слова ясні, лише мені відомі, У бурмотіння скучне переллю, Свою усмішку у холодній втомі Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати, І недоречно скиглити чомусь, Але, як треба буде заридати, Я гомерично, тупо засміюсь.
Не вір мені, бо я брехать не вмію, Не жди мене, бо я і так прийду, Я принесу тобі свою надію, А подарую смуток і біду.
[1963]
|