Безумный лёт – и поезд миновал
Антенный частокол Кривого Рога.
Антенны – вслед. Железная дорога
Не подкачала – частокол отстал.
И поезд мчит стрелою через ночь,
Сквозь киммерийство, скифство, половецтво,
И чувствуется вечности соседство,
Всё суетное отлетает прочь.
Куда летим? – молчит немая тьма.
Эх, если б сквозь неё взглянуть могли мы!..
Уходят жизни в прах, необратимы,
А будущность по-прежнему нема.
Дорогою стрелы века прошли –
Все формулы, все знаки постирали.
Дорогой, где волы, пыля, брели,
Теперь уходим в космос по спирали.
Оригинал
Дорогою стріли
Шалений лет – і потяг проминув
Кривого Рога димарі червоні.
Вони услід рвонулись, наче коні,
І стали. Й попливли у далину.
І знову лет – крізь відстані, крізь ніч,
Крізь кіммерійство, скіфство, половецтво,
І потяг мчить, немов стріла ловецька,
І цілий всесвіт падає навстріч.
Куди цей лет? – мовчить німа пітьма.
Якби ж під неї зазирнуть могли ми!..
У вічність обсипаються могили –
Ні відгуку, ні просвітку нема.
Дорогою стріли віки пройшли –
Всі формули, всі знаки постирали.
Дорогою стріли, де йшли воли,
Загвинчуємось в космос по спіралі.
|
