Что несёшь в ливне кос опьяняющем,
В тихом имени, прочих главней?
Что нашепчут уста в свете тающем
Неприкрытой тревоге моей?
Иль над каннами над пламенистыми,
Где я встретился с песней твоей,
Вновь рассыплешься ты аметистами
Из-под хладных, с изломом, бровей?
Что с твоими словами несмелыми,
кто же горечью их напоил?..
И летят меж берёзами белыми
Твои руки в тревоги мои...
Оригинал
Тихий етюд
Що несеш мені в тихому імені,
В зливі кіс, перевитій, важкій?
Що нашепчуть вуста твої стримані
Несповитій тривозі моїй?
Чи над каннами над пломенистими,
Де я пісню твою перестрів,
Знов розсиплешся аметистами
З-під холодних і зламанних брів?
Що з твоїми словами невмілими,
Хто їх трунком гірким напоїв?..
І біжать між березами білими
Білі руки в тривоги мої…
|
