***
Без Украины мы –
пустырь печальный.
Без тверди камень,
без воды река.
Нас просто нет!
И только звон
кандальный...
И только плач –
безмолвный –
на века.
Без Украины мы
не знаем, кто мы.
Блуждаем –
будто бельма
на глазах,
Как бесприютные
бродяги-гномы.
И умираем
на чужих
путях.
Без Украины мы –
туман напрасный.
На свалку мира
мы несём
свой прах...
Кому он нужен,
голос мой
несчастный?
Что скажет
мой язык,
впитавший страх?
Оригинал
***
Без України ми –
раби останні.
Без тверді камінь,
без русла ріка.
Немає нас!
І тільки дзвін
кайданів…
І тільки плач –
безмовний –
у віках.
Без України ми
не знаєм, хто ми.
Блукаємо –
мов більма
на очах,
Мов жебраки,
безвольні та
бездомні,
Вмираємо, не станувши
на шлях.
Без України –
хмари ми
даремні.
Несем свій прах
на світовий
смітник…
Кому вони,
пісні мої
тюремні?
Що скаже
рабський
мій язик?
1980
|
