Побреду вновь просторами
с вольным ветром в друзьях.
Зацелованный зорями,
рухну в дальних степях.
Припаду в истомлении
к лону милой земли:
– О праматерь! Спасение!
Оживи, исцели…
…Ни травинки – всё вспахано
и погас первоцвет.
Влагой неба оплаканный,
я отправлюсь в рассвет.
На четыре все стороны,
где вся даль рада мне…
Жаль, всё это за шторами,
это только в окне…
Оригинал
Помандрую собі…
Побреду знов просторами,
сонцем наскрізь пропах.
Зацілований зорями,
упаду у степах.
Весь знесилений, зморений, –
я тягнусь до трави,
доторкнуся до кореня:
– Ізціли, оживи…
…Ні травинки – все зорано
і погас першоцвіт.
Запальний і нескорений,
помандрую у світ.
На чотири всі сторони,
де привітні вогні…
Жаль, що все це за шторами,
що це лиш у вікні…
|
