Космос серебряной ниткой
Тянется в утро незримо.
При рифме я – фавориткой,
Она мне неистощимо
Ночные дари́т бриллианты,
Кличет на поиски слова,
И я, как душа эмигранта,
Умру и воскресну снова.
За дверью всё что реально,
Ночь – сгусток вечности целой,
И смотрит в глаза печально
Маг – листик бумаги белой.
Оригинал
Срібна нитка
Космосу срібна нитка
Тягнеться в ранок незримо,
Ніч бентежна сусідка,
Моя нестриножена рима
Дарує нічні діаманти,
Кличе у пошуки слова,
І я, мов душа емігранта,
Вмираю й народжуюсь знову.
Згорають повільно свічі,
В реальність зачинено двері,
Дивиться сумно у вічі
Маг – білий аркуш паперу.
|
