***
Только дважды мы живём.
Первый раз – на свете белом.
Мучаясь душой и телом,
В мир иной, грустя, идём.
Жизнь потом, в последний раз,
В мире чёрном протекает.
Чернозём виски ломает,
И трава растёт сквозь нас.
Только дважды мы живём.
Дважды радость и печали.
И узнаем мы едва ли
Кто мы и куда идём,
Где, когда пробьёт наш час...
Как нам жить не в пику людям –
Когда в чёрном мире будем,
В белом чтоб не кляли нас?
Только дважды мы живём.
Дай нам, Боже, чтоб любили,
Чтоб тот миг не торопили,
Когда в чёрный мир уйдём.
Оригинал
***
Тільки двічі живемо.
Раз – у світі білім-білім.
Тож сумуємо і квилим,
Як до іншого йдемо.
А тоді ще в другий раз,
В світі чорнім – аж червонім.
Чорнозем ламає скроні,
І трава росте крізь нас.
Тільки двічі живемо.
Двічі радощі й невдачі
І ніхто не розтлумачить
Звідки ми, куди йдемо,
Де спочинемо, коли...
Тільки й ради: так прожити,
Щоб коли вже в чорнім світі –
Там, у білім, не кляли.
Тільки двічі живемо.
Дай нам, Боже, щоб любили
І щоб люди не раділи,
Як у чорний світ йдемо.
1968
|
