"Тьма сомкнёт окоём, как веки..."

***

Тьма сомкнёт окоём, как веки,
И слышно в тиши ночей:
Люди, деревья, реки
Тоскливо кричат: «Не бей!».

Закрыть бы уши. Сдавить их мощно.
А впрочем, не стоит, ведь я привык
Всечасно, вседневно, всенощно
Глотать, как предсмертие, крик.


Оригинал

***

Відлине день без'язикий
І чути в тиші нічній:
Люди, дерева, ріки
Тужно кричать: «Не бий!».

Затулити вуха. Заплющити очі.
А втім не варто, бо я вже звик.
Щогодини, щодня, щоночі,
Немов білокрів'я, ковтати крик.

1968