…ведь всё пройдёт, как сад, что на глазах пожух:
нам будет только ночь – как вечность в тёмных венах;
а то, что звали «сад» – как эхо в гулких стенах
осядет горестно и уж не тронет слух;
а то, что сада суть – то, чему нет границ –
оно зимует там, куда летят желанья,
на месте же плодов – отверстий лишь стенанья:
сквозь них князья садов слетят маршрутом птиц.
Оригинал
Нiч. Осiнь
…бо все мине, як сад, що на очах пошерх:
нам буде тільки ніч; ніч, як псалтир – постійна;
а те, що звали «сад» – лиш, як луна, по стінах
осяде сумно й не прошурхотить уже;
а те, що саду суть – те, що не знає меж –
воно зимує там, де наше осягання,
а де були плоди – лиш отворів волання:
крізь них князі садів відлинуть, певно, теж.
[вересень-жовтень 1983]
|
