"Ну, не стой же, не стой же – иди!.."

***

Ну, не стой же, не стой же – иди!
Сердце стиснуто хваткой стальною.
Осень пустошь сулит впереди.
Ветер листья швырнёт за тобою.
Мир укутается в пелену.
Стёкла в рамах зальются слезами.
Я склоняюсь плечами к окну –
тихо вечность проляжет меж нами.


Оригинал

***

Ну, не стій же, не стій же – іди!
Серце й так завмирає від болю.
Згубить осінь останні сліди.
Вітер листя жбурне за тобою
і затихне. Настане пітьма.
Сивий дощ дріботітиме в рами.
Я схиляюся плечем до вікна –
тихо вічність проляже між нами.