Поезію глушить ревіння мопеду,
чи фура за вікнами,
ані про що балачки,
плітки по мобільному,
дрель у сусідній квартирі,
реклама, камлання новин,
унітаз, що спускають,
шкварчання плити
— погребальний нав’язливий фон,
практично уже непроникний для них:
ахіллів, тристанів, кухулінів,
ще багатьох,
хто мав би з тобою зустрітись
на розі в плащах чи доспіхах,
натомість отримав
сорочку свою гальмівну,
хворо зблякнув,
зіщулився, гикнув,
забувши плюмажем змахнути,
і вкинув пигулку до рота...
А хтось
зронив під диван товсту книгу,
яку сто разів намагався читати,
яка мала б стати потертою добре,
а хтось поривався подібне писати,
проте осушити
цей трунок
вже більше
несила,
несила
і ліньки
обом.
21.08.2023.
|
