“... і побачив я звіря...” Откровення.
Годо — то земна надія. Очікуючи на Годо, очікують виходу на авансцену пророка її й ватажка десятки земних племен. Її Мойсея і Авраама...
Вдивляються очі скляні в далину.
Бо хто подарує усе, на що чи таємно, чи явно розраховували повсякдень:
молочні потоки з кисельними берегами, вагони батонів, щоб вмочувати в ці ріки, блискучий п’ятак нерозмінний, свободу на витівки в рамках закону? Тільки Годо.
Жменька скромних бажань — і безліч сторіч розчарування.
Не треба захмарних палаців. Хай прийде Годо. Не треба рибок і прісних хлібців як доказу сили та щирості влади.
Хай прийде Годо, захаращену, темну, брудну авансцену на розсуд свій прибере!
Єдиний, хто зможе. А ми вже чекаємо пристрасно, довго, і серце наше готове, і квіти в наших руках.
Геть Автора! Тільки Годо. Ненавидимо абсурд.
08.10.2023.
|