Тускна зоря блищить над електричним світом У пошуках очей, чутливих до краси, Аби зогріти їх своїм правдивим світлом, Але світлодіод від них закрив її.
Невдовзі вибухне, далека та незнана, Або в себе саму провалиться зоря, І в майбутті колись по клаптиках туману Припустить астроном, що десь вона була.
Це буде відкриття порожньої химери, І розрахунки нам на мертвій площині Безцвітним олівцем пласку накреслять сферу.
Так і за штучністю нікчемисьок гучних Ховаються у нас талановиті люди, Що вся увага їм – сухар посмертних штудій.
|