Я згадую тебе…
Я думаю про тебе…
Я день і ніч молюся всім богам,
Щоб десь колись на цій планеті,
Подібній бистрій і стрімкій кометі,
Тебе нарешті стріти там,
Де буде сонце ясно гріти,
Де буде птах весні радіти,
Де будеш ти мене любити,
А я тебе в руках носити.
Це дивне місце буде раєм,
Де ми свою любов стрічаєм,
Що вже мільйони досягли,
І досягнемо я і ти.
Я впевнений, ми все здолаєм
І дійсно зможемо назвати раєм
Все те, що прагнем досягти,
І, що побудуєм я і ти.
Бо маємо ми всі надії,
Що звуться дуже просто – мрії.
Життя, здається, геть просте,
Але в реальності – складне.
Та знай, що разом ми велика сила
І все те, що ти хотіла,
З тобою досягнемо враз –
На все потрібен просто час.
Тому й любов не мимобіжна,
Тому і ти, голубко ніжна,
Давно зайняла моє серце,
Щоб разом втілити усе це.
Любов поєднує людей,
Щоб втілити мільйон ідей,
Щоб жити стало щасливіше,
Простіше, легше і гарніше.
Тому скажу тобі я, Сонце,
Що ти моє весняне сонце,
Що надає людині крила,
Таке ж приємне, ніжне й миле.
Тебе любитиму завжди,
В моїй душі завжди є ти!
І ти мене не забувай,
Про те, що люблю, пам’ятай!
|
