Якось запитала Ната Про сіреньку мишку в тата: - Чом у мишки довгий хвіст, Хоч сама мала на зріст. - Слухай, доню, розкажу Про хвоста і ковбасу. Жила у коморі мишка сіренька І був в тої мишки хвостик маленький.
А їй же хотілося мати хвоста, Розкішно пухнастого, як у кота, Або, як у півника, з пір'я строкатого, Чи, як у собаки, такого кудлатого.
Або як у тигра у смуги рясні Тоді б малій мишці позаздрили всі. Сіренька з такими думками пішла В комору, шукати нового хвоста. Бажання здійснить не вдається ніяк – І так різні речі чіпляє, і сяк: То віник приміряє, замість хвоста То моркву, то ложку, а то черпака.
Ще шмат ковбаси причепити хотіла Та вже від утоми розплакалась й сіла, Хустинкою витерла з носа сльозу І з'їла, у розпачі всю ковбасу. Мотузка лише від ковбаски лишилася Якраз сірій мишці вона й знадобилась. Мотузку собі причепила вона І носить донині такого хвоста.
|