Грались радісно у гру
На зеленому лужку,
Там де річка невелика,
Свійське гусеня й дике.
Між собою подружились.
Усе літо веселились.
Хлюпалися у воді,
Бавились в густій траві.
Коли ж осінь завітала,
Жовтим листям закружляла,
Стали друзі сумувати,
Бо настав час розлучатись.
Дике гусеня зітхає:
“Ми у вирій відлітаєм.
Полетіли, друже, з нами
В теплий край, що за морями”.
Ні, залишусь я удома,
Бо хазяєчку чудову
Маю я, вона про мене
Попіклується, я певне.
Та мене не забувай
І до річки прилітай
На лужок наш прилітай
Ти наступної весни,
Знову гратимемось ми.
|
