Під опеньками в лісочку
Сидить бджілка на пеньочку
Гірко плаче бідолаха.
Чим засмучена комаха?
Слізоньки течуть струмками –
Вже калюжа під грибками.
Вгледіла комаху білка,
На пеньочок скік із гілки.
Хвостиком сльозу змахнула,
В очки бджілці зазирнула:
- Чом ти плачеш без зупину?
На, горішка половину.
- Дякую, – сказала бджілка, –
Ось дивись – на крильці дірка.
Я між квітами літала
Й крильце собі розірвала.
Ось така біда-невдача.
От тепер сиджу і плачу.
Білка ніжно посміхнулась
І до бджілочки звернулась:
- Знаю я хто допоможе
Й залатати крильце зможе.
Не сумуй, тримай на втіху
Половинку ще горіха.
Скік – і білки вже немає.
А куди ж так поспішає?
Білка, мов пухнаста стрілка,
Скаче з гілочки на гілку.
Ось хатинка біля кручі,
В ній живе їжак колючий.
В хатці цій аж до порогу
Килим з листячка сухого.
Грівся їжачок на сонці
На пеньочку під віконцем.
Чемно привіталась білка
І розповіла про бджілку:
Про крило, що розірвала,
Як між квітами літала.
Їжачок, я прошу дуже,
Їй допоможи, мій друже.
Пожалів колючий бджілку,
Згоден залатати дірку.
Лиш закінчили розмову,
Їжачок на допомогу
Кличе павука: гарненьку
Павутинку і тоненьку
Просить дати п’ять клубочків,
Щоб прошити п’ять рядочків.
Друзі хутко поспішають,
Вітерець їх підганяє.
Ось й прийшли, тут за горбочком
Сидить бджілка під грибочком.
Голку взяв їжак зі спинки,
Заселивши павутинку,
Залатав на крильці дірку,
Врятував нещасну бджілку.
Знову бджілочка літає,
Радо крильцями махає
Над духмяною травою,
В квітах, зрошених росою.
Вдячна всім за порятунок,
Принесла їм подарунок:
На узліссі під грибочком
Пригощає всіх медочком.
|
