На галявині в лісочку
Серед квітів гомін, гам –
Суперечка про дзвіночка:
Хто ж його ось так назвав?
Він ніколи не дзеленькнув,
Ось в траві росте й мовчить.
Назву вигадать новеньку
Треба квітам доручить.
Та дзвіночок хоче мати
Ніжну назву саме цю.
Поспішив він розказати
Все на вушко горобцю.
Знову галас у лісочку,
Знову квіти гомонять:
Синьоокого дзвіночка
Згодні всі перевірять.
Запросили на нараду
Вітерця з високих гір.
- Нам навій хоч ти пораду
І дзвіночка перевір.
Вітер всівся на пеньочку,
Щоки сильненько надув
І на синього дзвіночка
Дуже лагідно дмухнув.
Припинилось шепотіння,
Суперечки, балачки,
Шелестіння й шурхотіння
- А ні звуку, ша, мовчи…
А в дзвіночка пелюсточки
Захитались дзінь-дзілінь –
Це горобчик з-під листочка
Зацвірінькав: цвінь-цвірінь.
Дмухав вітерець і дмухав,
А дзвіночок все дзвенів.
І довірливо гурт слухав
Щебетання з-під листків.
Ось дзвіночка всі вітають.
Дзінь-дзілінь та дзень-дзелень.
Знов дзвіночком називають.
Радісний, щасливий день.
Так відтоді і до нині
Мешкають у лісі цім
Горобець й дзвіночок синій
Дзінь-дзілінькають усім.
|
