ОБЩЕЛИТ.РУ СТИХИ
Международная русскоязычная литературная сеть: поэзия, проза, критика, литературоведение.
Поиск    автора |   текст
Авторы Все стихи Отзывы на стихи ЛитФорум Аудиокниги Конкурсы поэзии Моя страница Помощь О сайте поэзии
Для зарегистрированных пользователей
логин:
пароль:
тип:
регистрация забыли пароль
 
Литературные анонсы:
Реклама на сайте поэзии:

Регистрация на сайте


Яндекс.Метрика

БОЮСЬ.....

Автор:
Жанр:

БОЮСЬ, ЩО ГРОШІ ЗГУБЛЯТЬ СВІТ
Боюсь, що ми на грані катастрофи,
Бо через гроші все згорить до тла.
Колись водою залило, а нині полум\'ям,
Залишиться лиш попіл та імла.

Хоч на хвилину напряжіть свою уяву,

Великий Всесвіт і на цьому тлі

Серед планет космічних і галактик,

Нестане нашої величної Землі.
Історія з нуля, усе спочатку,
Адам і Єва, яблунь первоцвіт.
Чи може яблуко спокуси згіркне з часом
І ми залишимо на місці наший світ.

Боюсь за друзів за своїх, бо їх нестало,

Вони «пішли», бо міль поїла гроші,

Як на столі було, були й товариші,


Де ж ви тепер, брати мої хороші?
Пусте корито стогне і гуде,
Відлунням стелиться фортуна стоголоса.
Вона сьогодні взута у нове,
А завтра може залишитись боса.

Забутий храм всіх дружніх почуттів

Якимось чином об багатство стерся.

Натомість згусток смутку і жалю,

Жалом зміїним в підсвідомість вдерся.
Хто нас зробив такими «надлюдьми»?
Що опуститися так низько спонукало?
Та відповідь на це питання є –
Це те, чого нам завжди мало й мало…

Це те, що душу точить, як іржа,

Воно, як спрага, але раз напившись

Затягує людину, як багно

А совість помирає, не родившись…
Це те, що чорну заздрість породило
Від цього люди божеволіють у снах.
Ми сієм це і кров\'ю поливаєм,
А пожинаючи, завжди збираєм страх.

Тож як пройти життєвий марафон,

І не спіткнутись на хиткому старті.

Щоб через гроші не потрапити в біду,

А фініш був хоч трохи чогось вартий.
Біжить Земля навколо сонця швидко,
Пройдуть роки, а може й сотні літ.
Та очевидно неслухняні люди,
Тому й боюсь, що гроші згублять світ.

Боюсь, що ми на грані катастрофи,
Бо через гроші все згорить до тла.
Колись водою залило, а нині полум\'ям,
Залишиться лиш попіл та імла.

Хоч на хвилину напряжіть свою уяву,

Великий Всесвіт і на цьому тлі


Серед планет космічних і галактик,

Нестане нашої величної Землі.
Історія з нуля, усе спочатку,
Адам і Єва, яблунь первоцвіт.
Чи може яблуко спокуси згіркне з часом
І ми залишимо на місці наший світ.

Боюсь за друзів за своїх, бо їх немає

Вони «пішли», як міль поїла гроші.

Був на плаву, були й товариші

Де ж ви тепер, брати мої хороші?
Пусте корито стогне і гуде,
Відлунням стелиться фортуна стоголоса.
Вона сьогодні взута у нове,
А завтра може залишитись боса.

Забутий храм всіх дружніх почуттів

Якимось чином об багатство стерся.

Натомість згусток смутку і жалю,

Жалом зміїним в підсвідомість вдерся.
Хто нас зробив такими «надлюдьми»?
Що опуститися так низько спонукало?
Та відповідь на це питання є –
Це те, чого нам завжди мало й мало…

Це те, що душу точить, як іржа,

Воно, як спрага, але раз напившись

Затягує людину, як багно

А совість помирає, не родившись…
Це те, що чорну заздрість породило
Від цього люди божеволіють у снах.
Ми сієм це і кров\'ю поливаєм,
А пожинаючи, завжди збираєм страх.

Тож як пройти життєвий марафон,

І не спіткнутись на хиткому старті.

Щоб через гроші не потрапити в халепу

А фініш був хоч трохи чогось вартий.
Біжить Земля навколо сонця швидко,
Пройдуть роки, а може й сотні літ.
Та очевидно неслухняні люди,
Тому й боюсь, що гроші згублять світ.





Читатели (288) Добавить отзыв
 
Современная литература - стихи