Безталаннячко

Безталаннячко

Пил здіймає вітровій тривкий з рілля.
Гне тополі, наче щогли корабля.
Серце в грудях, мов дзвонар, на сполох б’є.
Очі тьмарить безталаннячко моє…

Та єдина, котру потайки кохав,
котру тільки в млосних мріях пригортав,
котру дійсним уважав краси зразком,
просто зараз шлюб бере з моїм дружком.

Стис поділля, наче зашморг, виднокрай.
Слух жахає голосіння птичих зграй.
Ще хвилина, і пів світу хлющ заллє.
Отаке от безталаннячко моє.

1970