Мить, якою я живу (укр)

Ти кохана, ти любов моя,
В цьому заключається моє життя.
Це є щастя, мить якою я живу,
Зникаєш ти і я помру.
Коли не разом ми,
Божеволію я,
В ці буденні безрадісні дні.
Коли поруч ти, збуваються мої сни.
Я неначе попадаю в інший світ,
Де нашого кохання цвіт.
Як лодка, що пливе по річці часу,
Між островами бурь, проблем, невзгод
Ніколи не знаєш,
Який наступний поворот.
Чи залишаться наші серця навіки,
Чи покинеш мене ти…
Невже, це почуття не збережемо ми.
Я тебе кохаю, все для мене ти.
Ти смисл всього що бачу, відчуваю,
Любов до тебе я вдихаю.
А коли тебе поруч немає,
Повітря мені не вистачає.
Серце страдає.
Наче я в Всесвіті один,
Як пилинка в вічності,
Покинутий усім.
Неначе сонце,
Без світла й теплоти,
Ти для мене все, богиня ти.
Молюсь я, поклоняюсь тобі,
Говорю: ``Боже, все що вона захоче - зроби ``.
Бо лиш тоді,
Серце в мене не болить,
Лише тоді хочеться жить,
Коли ти рядом і щаслива ти.
Коли очі твої,
Як місячне сяйво блищать.
Тоді хочеться обнять, поцілувать і закрить повіки,
і навіки перенестись туди
де будем рядом ми,
де не буде зими,
А гарячий пісок і хвилі прибою.
Лиш я з тобою.
Хвилі омивали б твоє тіло,
Божественно красиве ;
Ревнував би я. це зрозуміло.
І з обіймів своїх
Ні на мить не відпускав би.
Даже якби знав би,
Що нікого нема.
Що ти весь час сама.
Що мені вірна.
Просто мить без тебе
Це божевілля для мене.
Якби можна було
Розчинитися в твоїх безмежних очах,
Застигнуть росою на твоїх губах,
В твоєму серці постійно жити,
Щомиті любити.
Забрати безсмертя в богів,
Подарувати тобі,
Щоб вічність кохалися ми
Серед хмар і зірок,
Увісні і наяву.
Просто божеволію я,
Просто люблю.
Щасливий, що в мене є ти
Боже, це почуття збережи…