Кум зайшов й до Кума зранку,
Вишневий гай ще не прозрів,
Побачивши горілки склянку
Вусами смак зашелестів…
Дай, я наллю тобі стопарик,
Сказав шановний та налив,
Включивши фірмовий ліхтарик
Він Кума ж пити запросив…
Я теж тобі наллю – Кумасик,
Пий з перцем вугриця настій,
…десь недалеко в’є комарик,
У нього власно мій мотив…
Ох, пили довго та співали
Козацьку пісню увесь день,
Аж, поки п’яні посідали
Сперечатись, відкинув лінь…
Давай поспоримо козаче,
Каже Кум, що має дім,
Не промахнусь, так, не і наче,
Враз попаду фікалью в ціль…
Ось, ти лягай на тую лаву,
До верху носом та мерщій,
Я ж накладу маленьку цяту
На самий крайчик носовий…
Ось, Куме, ти здурів напевно?!
Спонукаємо білий світ,
Ти з ним стараєшся даремно,
Мож розійдемось сію мить?!
…і Кум зайняв почесне місце,
Там, хитрий Кум та й поронув…,
Велика купа має зміст свій,
Й хтось в ізваяньї утонув…
Ну, що ж ти братику накоїв,
Яких навішав мені Слав?!
Стою як вензель, без устоїв…,
А Хист: звини, мабуть програв!!!
22.06.09
|
