Щось відбувається в тіні,
шумить, так тихо, ледве чутно.
Події незбагненні ці
так манять, наганяють смутку.
Ведуть з собою у світи
ілюзії, реальність вічна.
А там інакше, й назавжди
залишитись би там. Логічно.
Незвіданість чужих світів
завжди так манить, інтригує,
і доторкнутись би до них...
Але мене вона не чує.
Лиш п'ять хвилин, минуло все,
розвіялось в тумані думки,
а відчуття у пам'ять це,
на склад життя. Такі стосунки.