...
Дворы стоят в метели нежных астр. Какая сине розовая замять! Но почему я думаю о Вас? И помните ли обо мне Вы сами?
Всё так естественно — разлука не на час. И забывать о прошлом — неизбежность. Но музыка напомнила о Вас, И в осень опадающая сНежность.
Все так естественно — я ощущаю Вас Сквозь эту музыку и время — еле-еле — Метёт дворы метель осенних астр. Какая грусть и прелесть в той метели!
...
Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! Але чому я думаю про Вас? Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно — відстані і час. Я вже забула. Не моя провина,— то музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно — музика і час, і Ваша скрізь присутність невловима. Двори стоять у хуртовині айстр. Яка сумна й красива хуртовина!
|