...
На память не найти управы -
До края душу довела.
Такой божественной отравы
Ещё я в жизни не пила.
Такой пленительной печали,
Такой истомной жажды рук,
Такого отзвука в молчании,
Такого отсверка вокруг.
Такой недолгой встречи нашей.
Такой безмерности теперь!..
И это не стихи ведь даже,
А поздние цветы тебе.
...
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
|
