І я щасливий так, як Моїсей похилий,
Що землю ту святу Обітовану зрить,
Опісля мандрувань і горестей, за мить
До того, як його Господь візьме всесилий,
Як бачу океан чи ясні небеса,
Чи чую стоголос полів, трави та лісу,
Чи нюшу пахощі фіалок і нарцисів…
Я знаю, що життя – лиш там, де ця краса.
Та радість нетривка – руйнується та гине,
І часу програє вона смертельний бій.
Якби ж знав наперед, що щастя швидко плине…
О ні! мовчи! мовчи! Злякатися не смій!
Нехай у майбуття не зазирнеш віднині,
Так, ніби проживеш до скону в миті цій.
20.10.2022
|
