Брати
2. Спокута
«Сповідатись, падре, я хочу в гріхах...» «Я радий, що ти на це зважився, сину ... Потрібна нам мужність, щоб визнать провину, потóму живе супокíй у думках...»
«Душа не спроможна нести тягаря... Волію покаятися в братовбивстві... Я вбив свого брата... Не сам особисто, але наказав злочин вдіяти я...
А згодом... я хочу зробить ще одне – публічно зізнатись, а там – будь що буде... Нехай бо мій вчинок оцінюють люди – украй вже замучила совість мене...»
«Іди собі, сину. От тільки скажи – в молитвах до нашого Господа Бога віднині повинен просить я за кого? За Роберта?.. Гріх твій зніму із душі...»
* * * Жетона голодний ковтнув таксофон. Рішучий абат розкрутив коліщатко. «Агента «Бе-»Три»... Вередує дитятко... Його терміново приспать є резон....»
2000
|